Піскорська Т.В.
Вінницький державний педагогічний
університет ім. М. Коцюбинськго, Україна
ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА ЕСТЕТИЧНА СВІДОМІСТЬ ШКОЛЯРІВ
Одним із засобів гармонійного розвитку людини є естетичне виховання, яке відіграє важливу роль у цілеспрямованому формуванні здатності до повноцінного сприйняття, переживання і правильного розуміння прекрасного у житті, а також в мистецтві. Це допомагає створити для учнів загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, показати сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, зазначити важливу про роль мистецтва в розвитку суспільства.
Необхідність естетичного виховання в процесі навчання підкреслювали видатні педагоги. Так, К. Д. Ушинський зазначав, що "кожен навчальний предмет так чи інакше містить естетичний елемент, передачу якого учням повинен мати на увазі вчитель". В. О. Сухомлинський стверджував: "...Без емоційно-естетичного струменя неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини... Краса й жива думка так само органічно поєднані, як сонце і квіти". Загальна культура молодої людини – це той фундамент, на якому будується духовно-моральне життя людини. “Прекрасне – могутнє джерело моральної чистоти. Духовного багатства, фізичної досконалості”, - писав видатний педагог ХХ ст. В.О. Сухомлинський. Основою, на якій здійснюється естетичне виховання є певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, смаків, ідеалів, потреб та переживань) [1, 3].
Естетичні почуття — це чуття краси в явищах природи, в праці, в гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об'єктах цілого та частин, ритм, симетрія викликають почуття приємного. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки в мисленні, а й почуттями людина утверджує себе в предметному світі. Залежно від рівня загальної та мистецької культури учні по різному відгукуються на красу. Одні глибоко переживаюгь гармонійно виражені ритм і риму, переходи та взаємопереходи між кольорами, звуками, формами та рухами, інші не відчувають цієї гармонії й захоплюються грубими, різкими звуками, безладними рухами, випадковими поєднаннями кольорів. Естетичні почуття тісно пов'язані з моральними почуттями. Вони надихають особистість високими прагненнями, утримують від негативних вчинків. Естетичне почуття завжди характеризується творчими прагненнями. Воно викликає бажання діяти. Якщо мета діяльності зрозуміла й посильна, якщо вона побудована на творчій активності дітей, а сама діяльність добре організована, проходить у цікавій формі і дає радість, то в цих умовах єдність морального і естетичного виступає особливо виразно. Отже, естетичні почуття є істотними чинниками у формуванні морально-естетичної свідомості школяра. Вищі рівні розвитку естетичного почуття виявляються в почуттях високого, піднесеного, трагічного, комічного, гумору. Ці різновиди естетичних почуттів органічно пов'язані з моральними почуттями і є важливим засобом їхнього формування [4].
Естетичний смак - це вміння розуміти та оцінювати прекрасне та потворне, трагічне та комічне в житті і мистецтві. Естетичний смак визначається як форма естетичної свідомості, яка поєднує в собі естетичне почуття та ідеал. Естетичний смак є здатністю особистості оцінювати достоїнства та недоліки естетично значимих явищ на основі її уявлень стосовно прекрасного. Естетичний смак проявляє себе в будь-якій творчій діяльності, у поведінці людей, у побуті. Естетичний смак не є природженою властивістю людини, це соціальна, духовна якість людини, що формується в процесі виховання та навчання учнів.
Естетичний смак є однією з найважливіших характеристик особистого становлення, що відбиває рівень самовизначення кожної окремої людини. Естетичний смак пов´язаний з присвоєнням або запереченням культурної естетичної цінності. Таким чином, естетичний смак є здатністю учня до індивідуального відбору естетичних цінностей, а тим самим, здатністю до саморозвитку і самовиховання.
Цінність кожної особистості полягає в її неповторності. Значною мірою це досягається тим, що в процесі формування на особистість впливає неповторний комплекс культурних цінностей і духовних орієнтацій, тобто, створюється унікальність умов формування кожної людини.
Естетичний смак є своєрідним почуттям міри, вмінням знаходити необхідну достатність в особистому ставленні до світу культури і цінностей. Наявність естетичного смаку проявляється як відповідність внутрішнього і зовнішнього, гармонія духу і соціальної поведінки, соціальної реалізації особистості. Естетичний смак має також і особливу модифікацію - художній смак. Він формується тільки через спілкування зі світом мистецтва і значною мірою визначається художньою освітою людини ( педагог повинен ознайомити школярів із історією мистецтв, із законами формотворення різних видів мистецтва, із літературно-художньою критикою) [5].
Естетичний ідеал - це своєрідний зразок, з позиції якого особистість оцінює явища, предмети дійсності і відображає уявлення про красу, її критерії. Естетичний ідеал постає як одна із форм естетичного відображення дійсності. Причому відображення не пасивного, а творчого, активного, здатного відкинути випадкове, несуттєве і проникнути в сутність предмета. Естетичний ідеал є діалектичною єдністю об'єктивної і суб'єктивної сторін дійсності. Об'єктивна сторона – це реально існуюча дійсність, в якій зароджуються і діють тенденції суспільного розвитку незалежно від того, усвідомлюють їх люди чи не усвідомлюють. Вони виявляються в житті з більшою чи меншою повнотою, що залежить від конкретно-історичних умов. Що ж стосується суб'єктивної сторони, то тут ідеали є нічим іншим, як сукупністю цілей, ідей, носіями яких виступають передові суспільні сили. Естетичний ідеал повинен спочатку виникнути в самому житті, перш ніж він буде потім усвідомлений у формі різних естетичних уявлень і знайде відображення в мистецтві.
Естетичні потреби — внутрішня необхідність в осягненні певних естетичних цінностей і розвитку певних умінь. Маючи у своїй основі естетичні почуття — спричинені взаємодією з естетичними цінностями (творіннями природи і людського таланту) емоції людини, естетичні потреби втілюються в естетичних смаках — здатності особистості до індивідуального відбору із сукупності естетичних явищ і предметів тих, які найбільше відповідають її поглядам та ідеалам, породжують позитивні відчуття в процесі сприймання. Потреба в естетичному найбільш нагальна тоді, коли людина втрачає свою тотожність з дійсністю, вступає з нею в конфлікт і виражає свою незгоду з усім тим, що суперечить її ідеалам і прагненням, або в моменти занепаду, втрати віри і стимулів до боротьби та творчості. Потреба у предметі естетичного переживання виникає в людини у результаті нестачі життєвих проявів, неповноти існування індивіда в суспільстві і незадоволення таким станом справ. Але сам предмет, викликавши потрібне переживання, в свою чергу, залишає відчуття нестачі і неповноти, які людина прагне якось надолужити, знайти, здійснити. Цей перманентний вплив, що обумовлює динамізм духовного світу людини і виконує роль могутнього стимулу до творчої діяльності, і становить особливість естетичного переживання [2].
Естетичні переживання — це почуття людини, які пов'язані з конкретними предметами, явищами, що їх сприймає особистість. Коли твори мистецтва, картини природи чи людини викликають естетичні почуття, то це пробуджує в особистості хвилювання, переживання. Сукупність людських почуттів — це сукупність ставлення людини до навколишнього світу і передусім до інших людей у живій і безпосередній формі особистого переживання. Загальним знаменником для єдності елементів естетичної свідомості постає естетичне переживання, яке є унікальною здатністю людини до ототожнення із своїм предметом. Внаслідок такого характеру естетичного переживання учень наділяє будь-які явища і предмети своїми власними рисами.
Засобами естетичного виховання, що формують естетичну свідомість школяра, є відібрані педагогом і спеціально організовані для виховання дітей предмети і явища навколишньої дійсності. До них належать: естетика побуту, твори мистецтва, природа і самостійна художня діяльність учнів [1, 2].
Естетика побуту торкається улаштування житла, одягу, предметів повсякденного вжитку, організації та змісту вільного часу. Естетичні смаки та переваги здійснюють суттєвий вплив на всі елементи організації побутової сфери. Наявність красивих речей у побутовому оточенні людини естетично виховує її, розширює сферу естетичних переживань, надає наснагу для творчості. Художнє оформлення навчального закладу обумовлюється змістом виховної роботи, вимогами щодо охорони життя і зміцнення здоров'я дитини, її художнього розвитку. В оформленні приміщень можна використовувати малюнки дітей, батьків, вчителів. Чистота і порядок є не лише гігієнічними, а й естетичними вимогами до інтер'єру. Школа має привити у дітей гарний естетичний смак щодо творів мистецтва. Для цього учням необхідно дати певні знання з історії письменства, музики, живопису, скульптури, архітектури [3].
Як джерело прекрасного природа дає матеріал для розвитку естетичних почуттів, спостережливості, уяви учнів. Сприйняти красу рідної природи допоможуть дітям художні твори: вірші та прози, а також пейзажі полотна художників. Вчителям необхідно організовувати екскурсії в природу, адже пережиті враження запам’ятаються школярам на все життя. У процесі самостійної художньої діяльності школярі реалізують свої творчі задуми, задатки, які згодом можуть розвинутися у здібності до художньої творчості.
Література
1. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава: Полтавський вісник, 1994. - 190 с.
2. Виховання естетичної культури школярів: навч. посібник / І.А.Зязюн, Н.Є. Миропольська, Л.О. Хлєбнікова та ін. – К.: ІЗМН, 1998. – 156 с.
3. Гіптерс З. Мистецтво як засіб художньо-естетичного виховання // Рідна школа. - 2001. - № 9. - С.60 – 63.
4. Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання: навч. посіб. / Лозова В.І., Троцко Г.В. – [2вид., випр. і доп.]. – Харків: “ОВС”, 2002. – 400 с .
5. Сморж Л.О. Естетика. Навч. посіб. – К.: Кондор. 2005
Вінницький державний педагогічний
університет ім. М. Коцюбинськго, Україна
ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА ЕСТЕТИЧНА СВІДОМІСТЬ ШКОЛЯРІВ
Одним із засобів гармонійного розвитку людини є естетичне виховання, яке відіграє важливу роль у цілеспрямованому формуванні здатності до повноцінного сприйняття, переживання і правильного розуміння прекрасного у житті, а також в мистецтві. Це допомагає створити для учнів загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, показати сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, зазначити важливу про роль мистецтва в розвитку суспільства.
Необхідність естетичного виховання в процесі навчання підкреслювали видатні педагоги. Так, К. Д. Ушинський зазначав, що "кожен навчальний предмет так чи інакше містить естетичний елемент, передачу якого учням повинен мати на увазі вчитель". В. О. Сухомлинський стверджував: "...Без емоційно-естетичного струменя неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини... Краса й жива думка так само органічно поєднані, як сонце і квіти". Загальна культура молодої людини – це той фундамент, на якому будується духовно-моральне життя людини. “Прекрасне – могутнє джерело моральної чистоти. Духовного багатства, фізичної досконалості”, - писав видатний педагог ХХ ст. В.О. Сухомлинський. Основою, на якій здійснюється естетичне виховання є певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, смаків, ідеалів, потреб та переживань) [1, 3].
Естетичні почуття — це чуття краси в явищах природи, в праці, в гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об'єктах цілого та частин, ритм, симетрія викликають почуття приємного. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки в мисленні, а й почуттями людина утверджує себе в предметному світі. Залежно від рівня загальної та мистецької культури учні по різному відгукуються на красу. Одні глибоко переживаюгь гармонійно виражені ритм і риму, переходи та взаємопереходи між кольорами, звуками, формами та рухами, інші не відчувають цієї гармонії й захоплюються грубими, різкими звуками, безладними рухами, випадковими поєднаннями кольорів. Естетичні почуття тісно пов'язані з моральними почуттями. Вони надихають особистість високими прагненнями, утримують від негативних вчинків. Естетичне почуття завжди характеризується творчими прагненнями. Воно викликає бажання діяти. Якщо мета діяльності зрозуміла й посильна, якщо вона побудована на творчій активності дітей, а сама діяльність добре організована, проходить у цікавій формі і дає радість, то в цих умовах єдність морального і естетичного виступає особливо виразно. Отже, естетичні почуття є істотними чинниками у формуванні морально-естетичної свідомості школяра. Вищі рівні розвитку естетичного почуття виявляються в почуттях високого, піднесеного, трагічного, комічного, гумору. Ці різновиди естетичних почуттів органічно пов'язані з моральними почуттями і є важливим засобом їхнього формування [4].
Естетичний смак - це вміння розуміти та оцінювати прекрасне та потворне, трагічне та комічне в житті і мистецтві. Естетичний смак визначається як форма естетичної свідомості, яка поєднує в собі естетичне почуття та ідеал. Естетичний смак є здатністю особистості оцінювати достоїнства та недоліки естетично значимих явищ на основі її уявлень стосовно прекрасного. Естетичний смак проявляє себе в будь-якій творчій діяльності, у поведінці людей, у побуті. Естетичний смак не є природженою властивістю людини, це соціальна, духовна якість людини, що формується в процесі виховання та навчання учнів.
Естетичний смак є однією з найважливіших характеристик особистого становлення, що відбиває рівень самовизначення кожної окремої людини. Естетичний смак пов´язаний з присвоєнням або запереченням культурної естетичної цінності. Таким чином, естетичний смак є здатністю учня до індивідуального відбору естетичних цінностей, а тим самим, здатністю до саморозвитку і самовиховання.
Цінність кожної особистості полягає в її неповторності. Значною мірою це досягається тим, що в процесі формування на особистість впливає неповторний комплекс культурних цінностей і духовних орієнтацій, тобто, створюється унікальність умов формування кожної людини.
Естетичний смак є своєрідним почуттям міри, вмінням знаходити необхідну достатність в особистому ставленні до світу культури і цінностей. Наявність естетичного смаку проявляється як відповідність внутрішнього і зовнішнього, гармонія духу і соціальної поведінки, соціальної реалізації особистості. Естетичний смак має також і особливу модифікацію - художній смак. Він формується тільки через спілкування зі світом мистецтва і значною мірою визначається художньою освітою людини ( педагог повинен ознайомити школярів із історією мистецтв, із законами формотворення різних видів мистецтва, із літературно-художньою критикою) [5].
Естетичний ідеал - це своєрідний зразок, з позиції якого особистість оцінює явища, предмети дійсності і відображає уявлення про красу, її критерії. Естетичний ідеал постає як одна із форм естетичного відображення дійсності. Причому відображення не пасивного, а творчого, активного, здатного відкинути випадкове, несуттєве і проникнути в сутність предмета. Естетичний ідеал є діалектичною єдністю об'єктивної і суб'єктивної сторін дійсності. Об'єктивна сторона – це реально існуюча дійсність, в якій зароджуються і діють тенденції суспільного розвитку незалежно від того, усвідомлюють їх люди чи не усвідомлюють. Вони виявляються в житті з більшою чи меншою повнотою, що залежить від конкретно-історичних умов. Що ж стосується суб'єктивної сторони, то тут ідеали є нічим іншим, як сукупністю цілей, ідей, носіями яких виступають передові суспільні сили. Естетичний ідеал повинен спочатку виникнути в самому житті, перш ніж він буде потім усвідомлений у формі різних естетичних уявлень і знайде відображення в мистецтві.
Естетичні потреби — внутрішня необхідність в осягненні певних естетичних цінностей і розвитку певних умінь. Маючи у своїй основі естетичні почуття — спричинені взаємодією з естетичними цінностями (творіннями природи і людського таланту) емоції людини, естетичні потреби втілюються в естетичних смаках — здатності особистості до індивідуального відбору із сукупності естетичних явищ і предметів тих, які найбільше відповідають її поглядам та ідеалам, породжують позитивні відчуття в процесі сприймання. Потреба в естетичному найбільш нагальна тоді, коли людина втрачає свою тотожність з дійсністю, вступає з нею в конфлікт і виражає свою незгоду з усім тим, що суперечить її ідеалам і прагненням, або в моменти занепаду, втрати віри і стимулів до боротьби та творчості. Потреба у предметі естетичного переживання виникає в людини у результаті нестачі життєвих проявів, неповноти існування індивіда в суспільстві і незадоволення таким станом справ. Але сам предмет, викликавши потрібне переживання, в свою чергу, залишає відчуття нестачі і неповноти, які людина прагне якось надолужити, знайти, здійснити. Цей перманентний вплив, що обумовлює динамізм духовного світу людини і виконує роль могутнього стимулу до творчої діяльності, і становить особливість естетичного переживання [2].
Естетичні переживання — це почуття людини, які пов'язані з конкретними предметами, явищами, що їх сприймає особистість. Коли твори мистецтва, картини природи чи людини викликають естетичні почуття, то це пробуджує в особистості хвилювання, переживання. Сукупність людських почуттів — це сукупність ставлення людини до навколишнього світу і передусім до інших людей у живій і безпосередній формі особистого переживання. Загальним знаменником для єдності елементів естетичної свідомості постає естетичне переживання, яке є унікальною здатністю людини до ототожнення із своїм предметом. Внаслідок такого характеру естетичного переживання учень наділяє будь-які явища і предмети своїми власними рисами.
Засобами естетичного виховання, що формують естетичну свідомість школяра, є відібрані педагогом і спеціально організовані для виховання дітей предмети і явища навколишньої дійсності. До них належать: естетика побуту, твори мистецтва, природа і самостійна художня діяльність учнів [1, 2].
Естетика побуту торкається улаштування житла, одягу, предметів повсякденного вжитку, організації та змісту вільного часу. Естетичні смаки та переваги здійснюють суттєвий вплив на всі елементи організації побутової сфери. Наявність красивих речей у побутовому оточенні людини естетично виховує її, розширює сферу естетичних переживань, надає наснагу для творчості. Художнє оформлення навчального закладу обумовлюється змістом виховної роботи, вимогами щодо охорони життя і зміцнення здоров'я дитини, її художнього розвитку. В оформленні приміщень можна використовувати малюнки дітей, батьків, вчителів. Чистота і порядок є не лише гігієнічними, а й естетичними вимогами до інтер'єру. Школа має привити у дітей гарний естетичний смак щодо творів мистецтва. Для цього учням необхідно дати певні знання з історії письменства, музики, живопису, скульптури, архітектури [3].
Як джерело прекрасного природа дає матеріал для розвитку естетичних почуттів, спостережливості, уяви учнів. Сприйняти красу рідної природи допоможуть дітям художні твори: вірші та прози, а також пейзажі полотна художників. Вчителям необхідно організовувати екскурсії в природу, адже пережиті враження запам’ятаються школярам на все життя. У процесі самостійної художньої діяльності школярі реалізують свої творчі задуми, задатки, які згодом можуть розвинутися у здібності до художньої творчості.
Література
1. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава: Полтавський вісник, 1994. - 190 с.
2. Виховання естетичної культури школярів: навч. посібник / І.А.Зязюн, Н.Є. Миропольська, Л.О. Хлєбнікова та ін. – К.: ІЗМН, 1998. – 156 с.
3. Гіптерс З. Мистецтво як засіб художньо-естетичного виховання // Рідна школа. - 2001. - № 9. - С.60 – 63.
4. Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання: навч. посіб. / Лозова В.І., Троцко Г.В. – [2вид., випр. і доп.]. – Харків: “ОВС”, 2002. – 400 с .
5. Сморж Л.О. Естетика. Навч. посіб. – К.: Кондор. 2005
Вебінар на тему:
"Вільна гра: значення та переваги для розвитку дитини".
Територія розвитку: основні тези.
Територія розвитку: Ігрова спрямованість.
📚✨ Чому ми вважаємо, що ігри - це ключ до успішного навчання мови? Ось кілька причин:
1️⃣ Захоплююче навчання: Ігровий процес завжди цікавий та захоплюючий для дітей. Вони не тільки вчаться новим словам, а й насолоджуються самим процесом.
2️⃣ Ефективне запам'ятовування: Граючи, діти легше запам'ятовують нові слова та їх значення. Ігрова форма навчання сприяє кращому засвоєнню матеріалу.
3️⃣ Розвиток мовлення: Ігри стимулюють активну участь дітей у мовленнєвих вправах, допомагаючи розвивати їхні мовні навички та розширювати словник.
4️⃣ Весела атмосфера: Позитивне та дружелюбне навколишнє середовище під час гри сприяє більш успішному навчанню та підвищує мотивацію дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар